Президент Національного експертно-будівельного альянсу України, доктор юридичних наук Віктор Лещинський став гостем програми «Особистість з Сергієм Дойком».
У ході інтерв’ю він розповів про особливості будівництва під час війни, юридичні аспекти використання землі під забудову та пояснив, чому в Україні досі немає закону про лобізм. Одна з головних тем розмови – так звані «туалетні схеми» у сфері містобудування.
– Вікторе Петровичу, що взагалі означає «туалетні схеми»? Чому саме така назва?
– Насправді слово «схема» в технічному сенсі є абсолютно коректним. Колись у документації для містобудівних рад та вищих посадових осіб використовували терміни «схема реалізації», «схема впровадження». Однак згодом це слово набуло негативного забарвлення через його асоціацію з корупційними діями. У багатьох виникає підозра, що коли йдеться про «схеми», то це щось незаконне.
– Чому ж тоді саме «туалетні»?
– Думаю, справа у яскравій назві. Це викликає певні емоції, інтригує. Але є ще один аспект. Як мені розповідали старші колеги, колись передача ресурсів і домовленості в певних структурах відбувалися саме у вбиральнях – як у місці, де складніше було контролювати переговори та записувати їх. Тобто, можливо, така назва виникла через історичний контекст.
Що ж до суті питання, то, наскільки мені відомо, під «туалетними схемами» мається на увазі ситуація, коли земельна ділянка виділяється під певний об’єкт, наприклад, громадську вбиральню, а насправді на цій території зводиться щось зовсім інше – багатоповерховий будинок або торговельний центр.
– А як це працює з юридичної точки зору?
– Є законні механізми землевідведення. Наприклад, щоб отримати земельну ділянку, на ній має бути зареєстрована певна нерухомість – скажімо, та ж сама вбиральня. А після цього власник, маючи права на земельну ділянку, може подати документи на її реконструкцію. В результаті виходить так, що спочатку земля виділяється під один об’єкт, а згодом там з’являється зовсім інший.
– Тобто юридично все виглядає чисто?
– Так, юридично це оформлюється коректно, через рішення сесії місцевої ради, земельної комісії, відповідних департаментів. Якщо все відповідає містобудівній документації, жодних порушень немає.
– Чи можна це вважати проявом лобізму?
– Лобізм – це окреме питання. В Україні немає закону про лобізм, тому багато питань, які в інших країнах вважаються нормальним просуванням інтересів, у нас можуть виглядати як корупційні процеси. В реальності ж багато рішень ухвалюються колегіально, і якщо певна особа має вплив у відповідних структурах, вона може сприяти ухваленню потрібних рішень.
– І все ж у людей виникає питання: як так сталося, що замість туалету з’явився торговельний центр?
– Тому що це питання містобудівного планування. У генеральному плані території може бути передбачена можливість цивільної забудови, наприклад, об’єкти торгівлі. Якщо під це підходить вже наявна земельна ділянка, її можуть використати для такого будівництва.
– Тобто схема є, але вона не завжди незаконна?
– Абсолютно. Це питання законності використання містобудівної документації. Усі ці процеси врегульовані чинним законодавством, і якщо хтось вважає, що є порушення – потрібно звертатися до правоохоронних органів або в суд.P.S.
(Продовження слідує)