Віктор Лещинський – доктор юридичних наук, науковець, президент Національного експертно-будівельного альянсу України. В інтерв’ю для телеканалу EcoTV в рамках інформаційно-аналітичної програми з Сергієм Дойком він поділився своєю оцінкою стану будівельної галузі, інвестиційного клімату, викликів для ринку та кадрової ситуації.
– Пане Вікторе, війна змінила все. Яким ви бачите стан будівельного ринку зараз?
– Після падіння активності у 2022 році, ринок почав поступово відновлюватися. Але ми повинні чесно сказати: кадрів катастрофічно не вистачає. Робітники мобілізовані, інженери – або на фронті, або виїхали. Будівництво тримається на тих, хто лишився, включаючи пенсіонерів, багатодітних, навіть частину тих, хто ухиляється від мобілізації. Молодь у галузь іде неохоче. Це серйозний виклик.
– Як змінилася роль держави та місцевої влади в умовах воєнного стану?
– Держава та громади визначили нові пріоритети. Але старі проблеми нікуди не поділись. Наприклад, критична ситуація з комунікаціями в більшості населених пунктів. Після початку війни міжнародні донори почали виділяти кошти, але вони – це крапля в морі. Обсяг фінансування – 0,01% від реальної потреби.
– Яке ваше ставлення до іноземних інвестицій, зокрема – американських чи європейських?
– Іноземні інвестиції – це завжди позитив для економіки, особливо в умовах воєнного часу. Але варто чітко розуміти: інвестор іде не з гуманітарною місією, а з комерційним інтересом. Його головна мета – гарантії безпеки вкладених коштів і прибуток. У проєкти, як правило, залучають підрядників із мінімальними витратами. Тобто, є ризик, що працювати на таких об’єктах будуть не українці, а дешевша робоча сила з інших країн. Європейські спеціалісти – навряд чи, а от з країн, подібних до України за економічним рівнем – цілком імовірно. Тож головне – створити такі умови, щоб інвестиції йшли на користь нашій економіці та громадянам.
– Тобто, ми можемо втратити контроль над ринком?
– Саме так. І тому нам потрібні чіткі правила, які захищатимуть і державу, і інвестора. А ще важливіше – нашого громадянина. Бо сьогодні люди гинуть на фронті, а завтра в наші міста зайдуть іноземні компанії зі своїми працівниками. Ми маємо боротися не тільки за інвестиції, а й за життя та гідність своїх людей.
– Які виклики сьогодні перед будівельною галуззю?
– Крім кадрової проблеми, найгострішими є два виклики: надмірне регуляторне навантаження і безпрецедентний тиск з боку контролюючих та правоохоронних органів. У нас часто керівники закладів освіти чи медицини, які просто виконували функції замовника ремонтних робіт, опиняються під тиском. І це при тому, що вони не мають спеціальної підготовки й не відповідають за будівельні процеси по суті.
З іншого боку – підрядники не отримують авансів, працюють за власні кошти, нерідко – в мінус. Такий підхід не стимулює ані розвиток, ані якісне виконання робіт. Натомість породжує страх, недовіру і стагнацію в галузі.
– Що ви думаєте про масові перевірки будівельних об’єктів?
– Я за перевірки. Але фахові. Державна архітектурно-будівельна інспекція – має бути ключовим органом. Не треба пускати слідчих на будмайданчик до завершення робіт. Інспекція перевірила – виявила порушення – тоді передає до правоохоронців. А не навпаки.
Продовження читайте завтра: про довіру до забудовників, укриття, особисті поради інвесторам і майбутнє будівельної галузі в Україні.