Віктор Лещинський, президент Національної спілки проєктної справи, доктор юридичних наук, у програмі «Особистість з Сергієм Дойком» окреслив ключові виклики 2025 року для будівельної галузі та пояснив, чому державні підходи до ціноутворення не завжди відповідають реальним умовам ринку.
Другу частину інтерв’ю буде читайте згодом на сайті ТОВ «Проексп».
– Як би ви загалом оцінили 2025 рік для будівельної галузі?
– Цей рік не можна назвати ані позитивним, ані негативним. Україна продовжує жити в умовах постійної агресії російської федерації. Люди втрачають житло, робочі місця, рідних. Для багатьох 2025 рік точно не був вдалим.
Водночас він став більш зрозумілим, ніж перший рік повномасштабної війни. Галузь адаптувалася до нових умов, але проблем не стало менше.
– Однією з ключових подій року стала нова постанова Кабінету Міністрів щодо ціноутворення. Що саме вона змінила?
– Так, наприкінці 2025 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову, яка визначає оновлені підходи до ціноутворення у будівництві. Формально в ній передбачено зростання показників заробітної плати та прибутку, що враховуються під час формування кошторисів для об’єктів державної та комунальної власності.
Водночас ці показники не повною мірою відповідають реальній ситуації на ринку.
– У чому полягає ця невідповідність?
– Офіційно мінімальна розрахункова заробітна плата робітника на будівельних об’єктах у державному та комунальному секторах сьогодні складає близько 22 800 гривень на місяць.
До підвищення цей показник становив приблизно 18 780 гривень. Але це цифри на папері.
– Яка ситуація на будівельних майданчиках насправді?
– Реальна заробітна плата на об’єктах сьогодні становить щонайменше 35–45 тисяч гривень на місяць. І це не поодинокі випадки. Галузь відчуває критичний дефіцит кадрів. Твердження про те, що в будівництві «достатньо людей», не відповідають дійсності і не мають нічого спільного з реальною практикою.
– Чому тоді частина замовників орієнтується на нижчі показники?
– Тому що держава ці показники формально регулює. Частина замовників не хоче вступати в суперечність із центральними органами виконавчої влади чи правоохоронною системою. У результаті вони змушені орієнтуватися на рекомендовані цифри, за яких у багатьох випадках неможливо якісно реалізувати проєкт.
– З 1 січня 2026 року має запрацювати кодифікатор будівельних матеріалів. Як ви оцінюєте цей інструмент?
– Ідея правильна, але ключове питання – як він працюватиме на практиці. Будівельний ринок є надзвичайно динамічним. Наприклад, лише за позиціями цегли існує 25–30 різновидів. Бетонні суміші з добавками мають ще ширший спектр характеристик. Матеріали постійно оновлюються, з’являються нові технології, нові продукти.
– Хто має забезпечувати наповнення та оновлення кодифікатора?
– Наразі озвучується підхід, за яким інформація надходитиме від виробників, митної служби, податкової служби, а також із платформи Prozorro. Але за умов інфляційних ризиків та коливань цін такий моніторинг має оновлюватися щонайменше раз на місяць. Без цього кодифікатор ризикує стати формальним довідником, який не відображає реальної ринкової ситуації.
– Часто ціноутворення в будівництві намагаються подати як сферу контролю правоохоронних органів. Яка ваша позиція?
– Моя позиція принципова. Ціноутворення в будівництві – це не питання правоохоронних органів. Це господарські взаємовідносини між замовником, підрядником, проєктними організаціями та експертним середовищем. Лише у випадках, коли суд встановлює ознаки кримінального правопорушення, можливе втручання в іншій площині. У всіх інших випадках це сфера ринку.
– Який головний висновок ви робите за підсумками 2025 року?
– Без системного діалогу з професійною спільнотою будь-які регуляторні рішення залишатимуться декларативними. Цифри в нормативних документах мають відповідати реальним умовам роботи галузі. Інакше ми отримаємо формально правильні показники та постійні проблеми на кожному будівельному майданчику.