Доктор юридичних наук, президент НЕБАУ Віктор Лещинський у розмові з Сергієм Дойком на телеканалі «Еко TV» розповів, чому відновлення України потребує не лише грошей і технологій, а насамперед людей – підготовлених, мотивованих і захищених. Йшлося про роль молоді, робітничих професій і про те, чому справжнє відродження починається з освіти та кадрової політики.
Сьогодні – перша частина текстової версії інтерв’ю
– Пане Вікторе, ви нещодавно виступали на Національному студентському саміті і наголошували, що молодь – головний драйвер змін. Як спрямувати цю енергію в конструктивне русло?
– Молодь справді є рушієм змін, але їй потрібні професійні наставники й практика. Будівництво як галузь повільніше змінює сам процес, зате стрімко трансформує документообіг і цифрові сервіси. Випускник має приходити на перше робоче місце вже як фахівець, який розуміє сучасні інструменти і вимоги ринку.
– Чому в Україні досі недооцінюють робітничі спеціальності й технічні професії?
– Це наслідок пострадянського мислення й слабкої профорієнтаційної політики. Частина батьків і досі сприймає ліцей чи коледж як «нижчий щабель», хоча ринок гостро потребує електромонтерів, сантехніків, опоряджувальників, машиністів. Дефіцит кадрів почався ще до повномасштабної війни. У приватному секторі зарплати зросли, а державний сегмент й далі «зарегульований», що відлякує людей і штовхає в тінь або за кордон.
– Ви критикуєте штучно занижені розцінки у держпроєктах. Чим це загрожує?
– Коли замовник прив’язує оплату праці до умовних «18700 грн», витрати все одно будуть «компенсовані» в інших рядках кошторису. Це породжує взаємну недовіру і перекоси у ціноутворенні. Треба переходити до європейської логіки: контракт визначає ціну, ризики інфляції й строки, далі – фінансові інституції та технагляд контролюють якість і виконання, а не кожен шуруп.
– Відбудова – це «повернути як було» чи щось більше?
– Це точно більше. Я не люблю слово «відновлення» без продовження. Маємо говорити про перспективу, трансформацію, нові стандарти, енергоефективність, сучасні технології. Частина зруйнованих населених пунктів змінить функцію або формат; люди житимуть там, де є робота, послуги, безпечна інфраструктура. Це означає інший підхід до просторового планування й інвестиційних карт громад.
(Друга частина інтерв’ю – завтра на сайті ТОВ «Проексп»)