Друга частина інтерв’ю президента Національної спілки проєктної справи, доктора юридичних наук Віктора Лещинського у програмі «Особистість з Сергієм Дойком» присвячена діджиталізації, енергетичним ризикам, демпінгу в публічних закупівлях та трансформації професійної спільноти.
– Ви неодноразово критикували підхід до діджиталізації. У чому ключова проблема?
– Проблема не в самій діджиталізації. Вона потрібна і неминуча. Але сьогодні в Україні діджиталізація відбувається без системної енергетичної підтримки. Усі процеси переведені в електронний формат, а бізнес і державні органи залишаються повністю залежними від електропостачання.
– Як це виглядає на практиці?
– Це виглядає так: світло можуть вимкнути зранку і до вечора. Навіть підготовлені офіси з генераторами та батареями не завжди витримують. Генератори зношуються, потребують ремонту, акумулятори розряджаються.
У результаті офіси зупиняються, комп’ютери не працюють, звіти не подаються, а державні підприємства і замовники чекають результатів, які фізично неможливо надати без електроенергії.
– Чи існує державна підтримка бізнесу в цьому питанні?
– Фактично її немає. Купівля генератора вартістю 300–400 тисяч гривень або інверторної системи з батареями – це суттєве фінансове навантаження для малого та середнього бізнесу.
Держава активно просуває цифрові сервіси, але не створює механізмів енергозаміщення для підприємств. У результаті діджиталізація перетворюється з інструмента розвитку на фактор ризику.
– Як це впливає на проєктні компанії?
– Проєктні компанії – це офіси, великі команди, техніка, сервери, постійна робота з документацією. Один офіс споживає щонайменше 20–30 кВт. Без стабільного електропостачання така модель не працює.
До цього додаються витрати на пальне, обслуговування обладнання та персонал, який має забезпечувати безперервність процесів.
– Ви заявляєте, що проєктний ринок України фактично живе без чітких правил. Чому?
– Тому що сьогодні фактично відсутні чіткі критерії для проєктних організацій як суб’єктів господарювання. Є сертифіковані фахівці, але немає вимог до компаній щодо досвіду, кадрового складу та спроможності виконувати складні об’єкти. У результаті ринок працює за принципом «хто дешевше».
У Prozorro вартість проєктних робіт часто знижують у два–три рази. Я не бачив прикладів, коли за демпінгову ціну виходив якісний проєкт. Це завжди економія на людях, термінах і контролі, що згодом призводить до коригувань, затримок і перевитрат під час будівництва.
– Чи є це наслідком слабких кваліфікаційних вимог?
– Саме так. Бувають ситуації, коли складний об’єкт виграє організація з мінімальним досвідом, оскільки формальні вимоги дозволяють це зробити. У підсумку рівень проєктної документації не відповідає базовим професійним стандартам.
Це прямі втрати часу і коштів для замовника.
– Саме тому було ухвалено рішення про трансформацію професійного об’єднання?
– Так. Ми побачили, що проблеми експертизи – лише частина системної кризи. Проєктний ринок потребує впорядкування. Саме тому Національний експертно-будівельний альянс України трансформувався в Національну спілку проєктної справи з ширшим мандатом.
– Чи йдеться про монополізацію ринку?
– Ні. У нас немає завдання створювати монополію або тиснути на малий бізнес. Наш принцип – якість, а не кількість. Членство має бути престижним і відповідати рівню відповідальності. Масовість не є самоціллю.
– Якою ви бачите модель розвитку спілки?
– Децентралізованою. Йдеться про регіональні представництва, сильні місцеві команди, які знають територіальну специфіку та можуть забезпечувати авторський нагляд. Водночас ми не перетинаємо функції інших професійних об’єднань – архітекторів, технагляду, проєктантів. Наш фокус – проєктні організації.
– Стратегічна мета цієї трансформації?
– Створення моделі саморегуляції проєктного ринку. Такої, яка підвищить якість проєктування, захистить професійні компанії та зробить український ринок конкурентним не лише в Україні, а й за кордоном, зокрема в країнах Європейського Союзу.
Це не процес одного місяця. Трансформація триватиме щонайменше два роки. Але без цього руху вперед ми залишатимемося в ситуації демпінгу та втрати якості.
– Що б ви хотіли підсумувати в цій частині розмови?
– Будівельна і проєктна галузі потребують не гучних рішень, а системної роботи. Діджиталізація має супроводжуватися енергетичною стійкістю, а ринок – зрозумілими правилами. Лише так можна говорити про відновлення, розвиток і довіру до результату.
(Матеріал є адаптованою текстовою версією інтерв’ю. Формулювання можуть відрізнятися від оригінального ефіру програми «Особистість з Сергієм Дойком» без спотворення змісту розмови)