Це друга частина інтерв’ю з президентом Національного експертно-будівельного альянсу України, доктором юридичних наук Віктором Лещинським у програмі «Увага: Кірія». Тут – про євроінтеграцію, залучення інвестицій, реновацію старого житлового фонду та престиж будівельних професій.
(Перша частина розмови з Віктором Лещинським – про стан галузі та житло для переселенців – доступна на сайті ТОВ «Проексп»)
– Пане Вікторе, наскільки зараз українська будівельна галузь відповідає стандартам Європейського Союзу?
– Скажу відверто: ми маємо величезну нестачу ресурсів – і людських, і фінансових, і організаційних. Багато компаній під час війни збанкрутіли, частина власників виїхали за кордон. Кваліфікованих кадрів бракує у всіх сегментах.
Проте ми не маємо іншого виходу – треба одночасно відновлювати галузь і підтягувати стандарти під європейські вимоги.
– Які виклики зараз стоять перед реновацією радянського житлового фонду?
– Люди часто не розуміють: хрущовки і панельні будинки – це спадок, який колись врятував від житлової кризи, але зараз вимагає колосальних вкладень. В Європі багато хто живе в орендованому житлі і не несе тягаря приватної власності, а у нас кожен власник квартири – ще й співвласник спільного майна будинку. І його треба обслуговувати.
Потрібні чіткі закони, фінансові механізми і мотивація співвласників вкладати у реновацію. Словаччина, Чехія, Польща пішли цим шляхом: не зносили все під нуль, а модернізували квартали. В США модель інша – там часто простіше знести квартал і побудувати новий.
– Як Ви оцінюєте роль держави у залученні інвестицій у будівництво?
– Найперше, що ми маємо зробити – виграти війну і повернути фінансову стабільність. Далі потрібно запускати банківську систему, яка працюватиме з іпотекою і довгими кредитами. Інвестор – це не благодійник. Він прийде лише туди, де захищені його гроші і де прозорі правила гри.
Зараз, навіть у відносно безпечних регіонах, інвестиції здебільшого внутрішні. Але перевантаження інфраструктури без розвитку комунальних мереж, шкіл, лікарень призводить до хаотичної забудови. Це не комплексний розвиток, а точкова забудова, яка згодом створить проблеми.
– А як бути з дефіцитом кадрів? Ми бачили навіть спроби залучати працівників з інших країн.
– Так, дефіцит кадрів критичний – і у будівництві, і у житлово-комунальному секторі. Люди або воюють, або виїхали. Молодь часто обирає IT чи роботу за кордоном. Це треба змінювати. Фахівці мають бачити перспективу і гідну оплату. Нормальний будівельник вже зараз може заробляти 1000 євро і більше – і це без міграції.
Залучення іноземних робітників може бути тимчасовим рішенням, але стратегічно – треба розвивати профтехосвіту, повернути повагу до робітничих професій.
– Наостанок: які Ваші очікування від українського будівельного ринку після перемоги?
– Після перемоги ми отримаємо унікальний шанс: зробити ривок у розвиток галузі. Ми зобов’язані закласти сучасні стандарти безпеки, енергоефективності та цивільного захисту в кожен новий проєкт. Інакше доведеться все переробляти знову через кілька років.
Друге – кадри. Без людей жодні технології не врятують. Маємо будувати не тільки будинки, а й умови для життя людей і їхню впевненість у майбутньому.